В гості до Білого Слона

Прогулянка вдалась на славу! Як і планувалось пройшли маршрутом с. Дземброня — полонина Чуфрова — г. Менчул — г. Дземброня — г. Піп-Іван - г. Вухатий Камінь — с. Дземброня. Час подорожі 9,5 годин.

Не часто доводилось мені у грудні місяці спостерігати таку погоду на Чорногорі: сонце, практично штиль на хребті, снігу мінімум...

Маршрут дуже цікавий, і по зусиллям не набагато важчий за класисний похід на Піп (через Смотрич чи Вухатий камінь). А по красі то не в порівняння...

При бажанні можна коригувати, викинути сходження на Піп і йти одразу на Вухатий камінь. Тоді по складності це взагалі прогулянка.

Враження від маршруту мега позитивні!

Початок маршруру - верхів"я села Дземброня. Зорієнтуватись дуже просто: потрібно іти вверх по течії річки Дземброня, далі притримуватись головної дороги. Згодом з"являються зелений маркер і вказівники... на полонину Чуфрову! 

Маршрут цікавий тим, що на початку доволі плавний підйом з чудовими краєвидами на Чорногору!

Люті бандерівці доїдають молодого кацапчика...:)

....словом гарні місця і сніг колючий!

Стежка плавно веде у гори, через густий і дуже мальовничий ліс! Особливо вражають великі булигани вкриті мохом!

Десь за півтори години підйому, стежка виводить на полонину Чуфрову. Судячи з рештків напівзруйнованого сарайчика полонина мало використовується гуцулами. І трави сухі майже по пояс!

Щоб пройти зазначеним маршрутом, після полонини важливо зійти з основної стежки направо - вверх по руслу струмка. Бо основна стежка веде на перемичку між Смитричем і Чорногорою!

Спочатку по руслі струмка стежки майже не вижно, але згодом і жерепі вона з"являється і дуже добре прорубана!

Ням-ням, вітамінчики на назиму ніколи не будуть зайвими! Хто не знає шо то таке... то є айс-гогодзи!

Після виходу з жерепу стежка знов зникає, але вже видніється Менчул і після ягід, які "надають крила" летіти, тобто йти не важко.

Вихід на плече Менчула... стежку поглинули густі трави...

Природа відновлює баланс... колись давно зроблені окопи, замаскувались під шаром сухих трав...

Далі все просто: раз - два і ми на Менчулі! Погода радує, видимість супер, настрій теж!

Фото на пам"ять!

Німі свідки колишніх подій! Слід бути обережним, на Менчулі багато колючого дроту і окопів!

На предньому плані гора Дземброня 1877 м. Після виходу на чорногірський "автобан" йдем як по Хрещатику! 

З туристів нікого не зустріли, певно всі чекають на зиму вострять лижі на сніг... а його як бачите практично нема!

Якщо чесно (дуже стидно признатись) не був на Попі-Івані вже десь 2 роки і тому дуже цікаво подивитись, що зроблено і як виглядає старший брат Білого Слона!

А виглядає так нічо... Відремонтовано зруйновану стіну, накрито дахом, вежу і всю будівлю. Облаштовано приміщення для тих хто працює, з солідними дверима і ставнями! 

Ну і про туристів не забули: free "готель" на висоті 2028 м. Головне щоб за зиму не засвинячили!

Хто не знає дах покритий мідною бляхою, як і первісному вигляді. Виглядає солідно і надійно!

Можу собі уявити яких зусиль коштувало тоді в 1936 році здійснити це будівництво! Ну і відновленя зараз теж!

Вид з центрального входу! Роботи ще багато...

День видався довгим тож спускаючись з гори Вухатий камінь ми стали свідками сходження "марсіанського" місяця, який згодом досить не погано освітлював стежку!

Село Дземброня відпочиває під нічним туманом...

Далі спуск до бази Білий Слон, і реалізація всіх мрій за останні 2 години: гарячий душ, смачна запечена картопелька і м"якеньке ліжечко...

Більше фото тут  

Дякую за увагу, до зустрічі на Білому Слоні!